Застиг бурштин в твоїх очах,
Застигла доля і печалі.
Колись він був, як мед гречаний.
Тепер застиг в твоїх очах…
Сплітала осінь свої коси
І вітер спав у міцних снах.
Тоді на мить мені здалося,
Що й досі я в твоїх руках…
Та ти вже іншу пестиш ними,
Підносиш в віршах до зірок.
А пам’ятаєш, як колись ми
Ходили разом крок у крок.
Природа сумно завмирає-
Ховає листя у дощах,
Я вже на тебе не чекаю.
Застиг бурштин в твоїх очах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873475
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Vita D.