Як у дзеркалі заднього виду,
Мої плани, що більш не смію звати мріями,
Зникають. Я не пам'ятаю дороги назад.
І враз:
Я почала розуміти всіх, кому боляче,
Хто злий на світ і свого ближнього,
Хто була доброю чарівницею і раптом стала злою відьмою,
Бо всі кривди мені стали за друзів.
Як самотній пасажир в автобусі,
Чекаю своєї зупинки.
Зникаю. Хоч би помітити себе за ним.
І враз:
Я почала забувати, що таке взаємність,
Що ти відчуваєш, коли на серці спокійно,
Що на світанку легше відпускати,
Бо всі радості мені стали за ворогів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871732
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.04.2020
автор: К. Тарновська