Коли падає тінь на душу,
Підходить ближче, тулиться - і ти
бачиш всю глибину
що прихована у ній...
Здається тобі,
от і все, кінець,
і серце вже не робиться надто пружним,
Затвердіває,
аби більше не відчувати,
аби просто робити поштовхи в тілі.
Себто все, що ти робила до того,
немало ані найменшого сенсу.
Себто все, що ти робила до того,
було неправильне,
недоречне.
Бо все, що було до того - нерозуміння того, що буде.
І тепер, бачиш, світ падає,
розсипається буквами - і лиш тінь під ногами.
Вздовж і впоперек, в глиб і поверхнево, як заручник в карцері - світ проникся нею.
І ти не можеш нічого вдіяти,
Бо ти і тінь - нероздільні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868713
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Олеся Шевчук