Не вбивай, не руйнуй теє коло –
Коло ніжності , передчуття.
Хочу жити. Безкаро , не хворо ,
Наче волю крадуть у життя.
Серед кольору сірої днини
Обірвали любові букет,
Оточили безграбнії стіни.
Бентежливі. Згнивають скелет.
Залишився від гордості попіл ,
Розхитали непізнану міць.
Розділили молодість навпіл.
На землі лежить сміх горілиць.
Зруйнували, збезчестили грубо,
В’їлись потайки в лагідну плоть,
Хизувались розпалено-любо.
Епілог: лиш себе заколоть.
Вир. Нечуваність. Заклик. Потвора.
Ненажерливо-гомінкий верть.
У повітрі пливу випадково.
Це обірвано-крилата смерть.
14.04.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8674
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2005
автор: Vilna