Скільки ти ще будеш тримати це чуття у своїй душі?
Скільки будеш живити його своїми дурними мріями та надіями?
Він не кохає тебе.
Він ніколи тебе не кохав і не буде кохати.
Ти для нього, як гілка каштана,
що заглядає до його автівки, коли він їде гостинцем свого міста,
як синиця, що сидить на цій гілці,
як листок, що тріпоче на ній,
як хмара, що прогулюється небом над його головою.
Побачив це "диво" – і забув навіки вічні.
Навіть, якщо лежатимеш на його шляху,
він спокійно пройдеться своїми черевиками слави по тобі
і навіть не скривиться,
бо не відчує твого болю,
не помітить твоєї сльози.
Він не помітить твого тіла.
Купи собі, нарешті, повітряну кульку -
таку велику міцну повітряну кульку.
Видуй у неї все, що спікає твою середину,
і відпусти її у вільну подорож,
бажано вітряного дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864885
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)