Що ми візьмемо в мить розставання з землею:
Якщо ритм "я люблю" відхилили серця,
Якщо в термін земний душі волю Творця,
З гаслом "гра - це життя", заміняли своєю?
Що ми візьмемо - скарб із монет золотих,
Накопичити що так завзято хотіли,
Що здійснити могли всі бажання для тіла,
Та купити для душ не могли доброти?
Що ми візьмемо, як райських справ в нас немає,
Від справ гордих золу, яким вчив Вавилон,
Щоб порушити нам Богом даний Закон,
Беззаконників Бог хіба впустить до раю?
Що ми візьмемо - гріх, що до пекла веде,
Гріх, який у Христа не молили з душ змити,
Ту пихУ, щоби нам ні Творця не любити,
Ані створених Ним, нам подібних людей.
Що ми візьмемо з тих, всіх земних накопичень,
Якщо учнями ми не були у Христа,
Хто на Хрест: "смерть за гріх" замість грішних, нас, став,
Знявши з душ щоби гріх, справам вчити їх вічним?
Що ми візьмемо, як свій тілесний острОг
Вмить залишить душа, чи в ній буде багатство,
З яким впустить її у Своє вічне Царство,
Чия Суть є - любов, Владар Всесвіту - Бог?
Не потрібні душі ні сумки, ні валізи,
Те, що носить в собі, те з собою і візьме.
ВАВИЛОН — символ антихриста і пророцтва про його падіння.
БЕЗЗАКО́ННИК - той, хто порушує закон.
ПИХА́ - надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство
ОСТРОГ - в'язниця, тюрма
«ВСЕ МОЄ НОШУ З СОБОЮ». - Цицерон приписує ці слова давньогрецькому мудрецю Біант (VI ст. До н.е.). Перси напали на його рідне місто Прієну. Жителі міста, рятуючись втечею, намагалися захопити якнайбільше своїх речей. Біант же залишав місто без нічого. Хтось спитав у мудреця, де його речі. На що Біант відповів: "Все моє ношу з собою".
####################
Разве в Царство любви примут нас без любви?
Что с собою возьмём, уходя от земли,
Коль решили восстать против воли Творца,
Райский ритм "я люблю", коль отвергли сердца,
Разве в Царство любви примут нас без любви?
Уходя налегке, что мы сможем забрать:
Клад бумажных валют и монет золотых,
Что не стали мерилом людской доброты,
Разве в Царство добра впустят нас без добра?
Что с собою возьмём, уходя от земли,
Пепел суетных дел, гордый злой Вавилон,
Что нарушить учил жизни вечной закон,
Разве в Царство любви впустят нас без любви?
Из сокровищ земных, что возьмём мы с собой,
Коль покинет душа свой телесный приют?
Только то, что скопили глаголом «люблю»,
В царство вечной любви впустят только любовь.
Что возьмём мы с собой, не раскаявшись в том,
Что за наш смертный грех платил жизнью Христос,
Коль беспечно живём, не решая вопрос:
Идти в ад за лжецом, или в рай за Христом?
Что с собою возьмём, уходя от земли -
Иль характер Христа, иль природу лжеца,
Иль признанье, иль бунт против воли Творца,
Примут нас или нет в Царство вечной любви?
То, что носим в душе, то возьмём мы с собой:
Или игры в любовь, или Божью любовь..
#########################
Беспечно тратим время в срок земной,
Что может стать в любой момент finita,
Чтоб кто-то, кто пока ещё живой,
Вбил разность дат на мраморные плиты.
Как скорый поезд к роковой черте,
Мы мчимся, наплевав на свои души,
А, ведь для них Сын Божий на Кресте
Власть душегуба - дьявола разрушил!
Поработила души суета,
И Интернет поймал их в свои сети,
Чтоб не искать Воскресшего Христа,
Кто души Искупил из рабства смерти!
Христос сказал, что Ищущий находит,
И время всем отвёл под небосводом...
Коль в срок земной Христа мы не найдем,
Куда ж мы, не искавшие, уйдём???
Finita - Конец, крах.
СУЕТА - Всё тщетное, пустое, не имеющее истинной ценности
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2020
автор: Ведомая любовью