А серце кохало двох
І щастя спрагло жадало.
Не знало б життя тривог,
Якби ж у душі не палало.
В очах твоїх бачила спокій,
Та ніжність твоя огортала.
І неначе у ямі глибокій,
Де подіти себе, не знала.
Та у серці все дужче болить,
Гірку правду воно відчуває.
Поверну я реальність на мить,
Бо удома мене все ж чекають.
Нащо ж я тебе бачу у снах?
Не приходь ти до мене, благаю!
Моя доля — у твоїх руках,
Розум проти, та серце кохає.
Моя доля розділена навпіл,
А серденько все прагне дурниць.
Ти залиш мене просто, без жартів,
Й не показуй своїх ти зіниць.
Ти дозволь мені просто кохати,
Та одному лиш вірність вручить.
Моє серце з твоїм роз'єднати,
Хоч нехай і навіки болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2020
автор: В.О Кароока