[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DFkb0tajcpo[/youtube]
Здається, що мовчання тягнеться століття,
Прискорює із кожним днем свій крок.
І в"яне ледь розкрите ще суцвіття,
Та без душі зміліє, як струмок.
До нього хочу часто докопатись.
Воно хранить в собі таємний зміст,
Та хоче в невідомості зостатись,
Неначе непрочитаний чийсь лист.
Мовчання ми тлумачим, як завгодно:
Можливо, що нема вже що сказать,
Коли на серці стало прохолодно,
Чи сили вже немає, щоб кричать.
На зло судьбі, чекаєм все ж слова,
Які колись народяться з мовчання.
Мета життя тоді уже нова,
Як нагорода за оце чекання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863494
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2020
автор: Н-А-Д-І-Я