Місяць Лютий на порозі,
Зроби кілька кроків
Тебе стріну при дорозі,
Хоч й мине сто років.
Чи зима,чи то є осінь,
Так по небу часто просинь,
Вже сплива до кінця Січень,
Та давно без суперечень.
Між вітрами північ й південь,
Не побачили ми зіткнень,
Спочивають при долині,
Ой, що ж буде, люди нині?
Вітри східні суховії,
Як із заходу лихії,
Із дощем, все завітають,
А озимі жЮ так страждають.
Давно хоче земля пити,
Без води? Чи й можна жити?
Ой болить, вже голівонька,
Забарилась, чом зимонька?
Десь мороз, може забутий,
Принесе, хай нам, хоч Лютий!
Тож чекаєм завірюхи,
Чарівної лепетухи.
Розгулялася би в полі,
Із вітриськом в змові поволі,
Вкрила землю, всю снігами,
Не журилися б ми з вами.
Є війна, мо» на заваді?
Донесе, хто тій громаді?
Що вся зброя, тренування,
Поведе до западання.
Я погляну в піднебесся,
Боже праведний, не сердься,
В серцях жевріє надія,
У людей, хай живе мрія.
Призову вітри і хмари,
Принесуть, розсіють чари,
Пухким снігом нас засіють,
Нехай люди порадіють.
Щоб на славу і урожай
Процвітав, наш рідненький край!
Гляну нині, знов до неба,
Снігу дай, Боже, так треба!
Хай земля, вся заіскриться!
Хай народ та й звеселиться!
28.01.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2020
автор: Ніна Незламна