Тіточці Ганні
Пожовклі фото на святковій скатертині
Тебе вертають у минуле навпрошки.
Літа твої, мов кольорові намистини,
Дбайливо сплетені в життєві ланцюжки.
Вони ведуть щораз в захмарене дитинство.
В роки жахливої, нещадної війни.
Де лютували голод, холод, хижі вбивства
Й дитяче серденько здригалось уві сні.
Та доля лагідно співала колискову,
Обороняючи тебе міцним крилом.
Вмивали роси кришталево-світанкові
І усміхались дикі квіти за вікном.
А час невпинно поспішав в туманні далі.
Зціляли хвору землю трави запашні.
Ласкавий вітер гнав незлічені печалі.
У рідний край знов повертались журавлі.
Своє гніздечко звила й ти, немовби птаха.
З коханим снилися лише щасливі сни.
А час крутив невтомно стрілки циферблату.
Онуки виросли, змужніли вже сини.
Уміло граєш на землі ти різні ролі.
І кожна роль твоя важлива й визначна.
І попри труднощі, яких було доволі,
В твоєму серці залишилась доброта.
Сьогодні в тебе ювілей! Знаменна дата!
До тебе подумки стежиною біжу.
Колись мені ти замінила рідну матір,
Яка чомусь пішла так рано за межу.
На честь твою лунає тостів так багато!
Для тебе в Бога лиш здоров'я попрошу.
Щоб дарував тобі духовні благодаті,
Твою продовживши упевнену ходу.
Нехай освячують тебе йорданські води,
Дарують зцілення в святий, містичний день.
Вітаю щиро з урочистої нагоди
І шлю букет на згадку милих орхідей.
19. 01. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2020
автор: laura1