Минають дні, мов поторочі.
За вікнами сивіє даль.
І якось зовсім неохоче
До рук смичок бере скрипаль.
А на покрите лаком деко
Вмостились струни, далебі.
Жаль, та мелодія здалека
Вже не вертається тобі.
І не осяє світлим німбом
Натхненне скрипаля чоло
Та не зірве овацій...Ніби
Все із роками відпливло.
А все ж про себе нагадає
Щасливих днів невинний жарт.
Усе тече, і все минає,
Та сумувать за ним не варт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2020
автор: Тамара Шкіндер