Минають дні, мов поторочі

Минають  дні,  мов  поторочі.
За  вікнами  сивіє  даль.
І  якось  зовсім  неохоче  
До  рук  смичок  бере  скрипаль.

А  на  покрите  лаком  деко
Вмостились  струни,  далебі.
Жаль,  та  мелодія  здалека  
Вже  не  вертається  тобі.

І  не  осяє  світлим  німбом
Натхненне  скрипаля  чоло
Та  не  зірве  овацій...Ніби
Все  із  роками  відпливло.

А  все  ж  про  себе  нагадає
Щасливих  днів  невинний  жарт.
Усе  тече,  і  все  минає,
Та  сумувать  за  ним  не  варт.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2020
автор: Тамара Шкіндер