Місяць по обрію, сховавсь за хмари,
Тікала ніч, поспіх зібравши зорі,
Забрала й сон, вже снилися кошмари,
Мов чорний птах, простягнувши пазурі,
Хапав розкиданий, мотлох по землі.
Десь відлітав та вкотре, з`являвся знов,
Пітьма, імла й пилюка, все змішалось,
Від страху в жилах, аж закипіла кров,
Душі тремтіння, мов поруч ввижалось,
Тьмяний вогонь й невеличка куча дров.
Ковтаю я, так жадібно повітря,
Горю в страху, напевно, десь, щось сталось,
У горлі спазм, бажання знайти світла,
Забракло сил, пригніченою встала,
Погляд до дзеркала,чомусь вся зблідла.
Свята вода, ледве придала сили,
Щось знов гнітить, тиснуть думки тривожні,
А за вікном, ясніли небосхили,
Здолать кошмар,увесь цей чи й спроможні,
Видіння всі, зробити не страшними.
Пташок нема, співу не чути, так давно,
Дерева вряд, напевно теж бачать сни,
І знову мрія… засяє зірка, Різдво,
Тож почекаємо, стрінем щастя й ми.
Й на благодать, мо» позбудемось війни,
Звістку страшну, ранком почули люди,
Народ завмер, біля телеекранів,
Жах і кошмар, мов посланець Іуди.
Мені наснивсь, серед пітьми, туманів,
Серце болить, від нічної приблуди,
Чи й взнаю хто, наперед дає знати,
І присила до мене сни, ці віщі,
Я не завжди, здатна їх розгадати,
Хай несли б радість щодня й веселощі,
Мир і добро до будь якої хати.
***
Їм би всім жити й жити.. молоді ж, радіти б життю,
В царство небесне, їх забрала невідома сила,
Потай сховаю, я біль, гірку непрохану сльозу,
Тож вічна пам`ять, всім тим, хто недолетів додому.
Співчуття рідним, батькам. В журбі вклонилась країна.
08.01.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2020
автор: Ніна Незламна