Почуйте Голос вопіющого в пустелі наших душ:
" Покайтеся, бо Царство Боже наблизилося!" І воплотиться
Слово Боже, і станеться тілом, і замешкає посеред нас,
щоб нас поєднати з собою.
А я живу лиш тобою. Та, людоньки, Словом
Божим живімо, перебуваймо у ньому, бо хто перебуває
у ньому, той плід добрий приносить. І як прагне душа
того Слова, що є Живою водою. " Кожен, хто п"є цю воду,
знову хоче пити. Той же, хто питиме воду, якої я дам йому,
не матиме спраги повіки. Вода бо що я дам йому, стане в
ньому джерелом води, яка б"є в життя вічне" (Ів.4.14).
Тим вопіющим Голосом був Іван Хреститель,
що готував людство до приходу Сина Божого, який є
тим Словом. Він - наша дорога, правда і життя.
Він - початок і кінець наш. У муках приходимо
у цей світ, світ страждань і терпінь, і з Христом у серці
( не лише з хрестом на грудях) полишаємо цей світ, щоб
успадкувати життя вічне, життя, в якому уже не буде ні
болі, ні печалі, ні страждань, ні терпінь. Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859188
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2019
автор: яся