Небо нависло так низько -
Над моїм вікном так близко,
Туман розкинувся як килим -
Неначе дим густий та сивий
Грудень все ж таки зрадливий
Він обіймає ніжно й лицемірно
Каже що любить так безмірно -
Авжеж брехати вміє знатно ,
Бо думає що все підвладно,
Йому одному - самолюбить
І всіх кругом неначе крутить
В обманливім кохання танці ,
Між нами то була любов ,
Для нього ми були коханці
Не схаменеться він ніколи
Безсоромний і таки невинно
На тебе дивиться і каже вибач
Так ніби має бути так і все чарівно
Він самовпевнений , що аж до злості ,
І як завжди не позичати байдужості -
Забув нарцис що місяців дванадцять
І не один лиш він сидить біля багаття
Дивись прийдеться місце уступити,
Як же тоді красунчик без уваги, почесті
й ласки буде й чи захоче жити?!
Хотів амури він у всіх пускати,
Але прийшлося всі позиції здавати
І все покругу так із року в рік -
Допоки буде він самотній сивий дід
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858863
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Ірина Комендант