Їй руку таки простягнув.
Хоча здивувались присутні.
Її тут, завжди галасну,
Ніхто й не признав: тиха й «струнко».
…Чому? Бо ми – інші тепер.
І погляди, наміри, досвід.
…Колишній сервант ний фужер
Впізнав закодований… Боже -
Згадав, як моливсь: «Годі!...годі…»
Тоді, коли звавсь – алкоголік…
20.12.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858772
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Юхниця Євген