Проводжають мене із домівки
Очі неньки і батька сумні,
Я прощаюсь, нахмуривши брівки,
А емоції всі у мені
І зібравшись, щоб не розплакатись,
Хвилювання, сховавши в куток
Не змогла я навіть порадитись,
Щоб сльозу не пустити вже знов?
Дуже довгі і тяжкі хвилини
Розірвати таку гіркоту,
Проводжаючи в далі дитину,
А із нею і душу свою
Бачу сльози уже покотилися,
Не змогла їх матуся здержать,
Часті зусрічі мабуть лиш снилися,
Як же важко дітей проводжать?
Я боялась, очима зустрітися,
Щоб не видать свою гіркоту,
Як же важко отак зупинитися,
Щоб з очей не пустити сльозу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик