А хiба треба слiв, коли очi вже все розповiли?
Й коли в них запалали стожари палких почуттiв?
Ми без них наше Вiчне Кохання пiзнати зумiли,
Навеснi, ще «iзрання» в букет їх зiбрати поспiли,
А у «спiлiй» Зимi ти до Неба iз ним вiдлетiв...
Марія Дребіт (Голодрига)
Епіграф до новели Людмили Каплуненко та Ігоря Каплуненка (№29), з другого тому «Київщина», мого літературно-мистецького проекту «Соло надірваних струн» (авторка книги Н.Хаммоуда)
малюнок Марії Дребіт (Голодриги) із використанням ші
25.10.2019 Потругалiя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2019
автор: VIRUYU