це сонце не виїсть очі_
цей вітер не вирве душу_
зі світла в пітьму хоче,
як із води на сушу,
той, чия тінь знала
першого слова корінь,
попіл покрив дзеркала,
чаші давно повні_
>
далі – найдовші ночі
на крижаному жалі,
снів смоляні товщі
тями тонкі вуалі,
місячна жовч хвилі,
вовчі скупі молитви,
висмоктав з жил силу
погляд, гостріший бритви_
>
ці вікна – портали в безвість,
ця стеля – пустеля біла_
вигоріла миттєвість,
вічність осиротіла,
вищерблене покуття
з маревом павутини,
в награних сліз отруті
взятих за десятину_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854593
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2019
автор: Ки Ба 1