Як важко усвідомити життя,
Як важко оцінити пережите.
Роки пройшли, коли орлом літав,
А нині просиш Бога ще пожити.
Таке життя… А суть у нім яка?
Контроль з небес за кожною душею.
Ржавіє з часом шабля козака,
Проте горить ще сонце за зорею.
Нічого нам змінити не дано,
Лишається надія лиш на Бога.
Життя людське – відчинене вікно,
Це вихід в світ, де є твоя дорога.
Шануй її, дорогу цю одну,
По ній іди, на ній не спотикайся.
І бережи дорогу осяйну,
Вперед іди, ніколи не здавайся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853506
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: Віталій Назарук