Літа мої сивочолі, літа,
Десь крапля сльози, десь просто роса.
І ти вже не той, і я вже не та,
І осінь митає, що золота.
Хмари клубляться, сльозять й небеса,
На захід сонця вогню полоса.
Для мене ти путівник у життя,
Напитись досхочу б твого тепла.
Гукаю в ніч, де темінь вікова,
Тремтять від хвилювань мої слова.
Що є в мені, розділене на два,
Те - суть кохання, то краса жива.
30.10.19
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2019
автор: Валентина Ланевич