ОТАКА СОБІ

Не  сприймала  я  голос      нагая,  
Наче  пташка,  злітала  над  світом.
Захлинаючись,  весни  пила  я
І  щороку    вагітніла  літом.

Клала  правду  добі  я  на  тацю.
А  брехню  псам  на  розтяг  давала.
Некрикливу  любила    я  працю  –  
Сонце  в  душах  людських  вишивала.

Зір  собі  не  чіпляла  на  лобі.
Крізь  пожежі  ішла,  через  воду.
Як  уміла,  ростила  у  собі  
Віру,  гідність,  любов  і  свободу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)