Не сприймала я голос нагая,
Наче пташка, злітала над світом.
Захлинаючись, весни пила я
І щороку вагітніла літом.
Клала правду добі я на тацю.
А брехню псам на розтяг давала.
Некрикливу любила я працю –
Сонце в душах людських вишивала.
Зір собі не чіпляла на лобі.
Крізь пожежі ішла, через воду.
Як уміла, ростила у собі
Віру, гідність, любов і свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)