На медах настояна казка світанкова,
По долині росяній вітерець гуляє,
В небі загубилася місяця підкова
І блискучих зіроньок в вишині немає.
Солов’їним щебетом серце розвивається,
Гомонить сполохана в річці осока,
І піснями ніжними «Мрія» озивається,
Що її мелодії чути здалека.
Рум’янило сонечко небозвід окрайчиком,
Променистим човником вгору поплило,
По ярках і пагорбах пострибало зайчиком,
Поки не осяяло все моє село.
Розбудило соннії квіти мальви пишної,
Що в задумі трепетній сперлася на тин,
Трударів натомлених знов до праці кликало,
Щоб достаток сіяти для своїх родин.
Ранок пригортав мене ніжно прохолодою
Доторкнувся лагідно до мого чола,
Шепотів тихесенько: «Це не забувається!»
Хоч якими далями доля не вела.
23.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч