Зоряна ніч, наче очі твої,
Зачаровує, манить, розхристує.
Шляхом молочним до тебе вночі
Місяць дорогу освітлює.
В зоряну ніч ми зустрілись колись,
І зорі нам падали з неба.
Щоб наші бажання з тобою збулись,
В них вірити, люба, нам треба.
Зорепадом роки пролетіли і вже
Під зоряним небом кохаються діти.
Та нашу любов, що палає й пече,
Так просто ніде не подіти.
Зоряна кохана, ти одна бажана,
Лиш одна у світі цілім, лиш одна.
Одна серцю мила, ніжна і вродлива,
Найдорожча в світі, мов дзвінка весна.
Обніму так міцно, щоб не відпускати,
Розцілую ніжно я твої уста.
І будемо знову, мов птахи літати,
Й рахувати зорі знову в небесах.
Я для тебе, люба, прихилю і небо,
І найкращі зорі лиш до твоїх ніг.
Постелю намистом, зоряним намистом,
І зроблю для тебе я з них оберіг.
І від щастя очі вже горять, мов зорі,
Я у їх безодні вже тону, тону.
Хвилею гойдає човен наш у морі,
А я до свого серця знов тебе горну.
Зоряна кохана, ти одна бажана,
Лиш одна у світі цілім, лиш одна.
Одна серцю мила, ніжна і вродлива,
Найдорожча в світі, мов дзвінка весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2019
автор: Горбаль Василь