Нехай уб’є, поб’є,нехай потрощить, не збере!
Нехай кричить,кричить…нехай їй мову відбере!
Нехай любов замовкне,стихне, оніміє:
Вона болить!Бо-олить, але не гріє!
І не проси,не плач,не побивайся!!!
Любов ти втратив!Що ж тримайся!
І не кажи,не знай і не шукай,
Вмирай – живи, живи – вмирай!
Мій друже, мій палкий коханець,
То був лиш сон…то сон…нехай же ранить…
І не кажи, що я змія…змія…
Я просто не твоя,я – не твоя!
У іншого моя душа… крихка душа…
Він її ранить – він і утіша!
Ти не кажи, що все розбила, била, розмела!
Не покохала я …ну вибач…не змогла!
Ти був доволі добрий…добрий ти,
Але між нами океани , прірви і світи!
Між нами прірва, друже мій!
Ну що ж, іди! Іди…не стіій!
Ти ж бач, що не твоя я…не твоя!
Люби тебе любов, світи тобі зоря,
Але піди…іди…Не стій!Не стій!
І не люби мене любов - не смій!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851691
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Володимирівна