Не маю пензля, то малюю словом
Красуні-осені розлоге полотно,
Ти ж не суди мене так, музо, строго,
Не підглядай в завішене вікно.
Я намалюю стиглі очерети,
Що воду п’ють із затишних ставів,
І розгадаю давні їх секрети
Про те, як ранок плакав у траві.
Росою-сріблом знаджуючи небо,
Він тиху рань на воду опускав
І обіймав журбою вмиті верби,
І коси довго-довго полоскав.
Я ж маревом закутаюся сивим
І поряд стану – ближче до води.
Мо’, полотно для тебе й некрасиве,
Але ти, музо, поряд мене йди!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850861
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2019
автор: Ганна Верес