не допивай цю мить до дна_
тягни крихку холодну гуму
мережам нервів стане струму
коли впаде скляна стіна_
>
тремтять горбаті ліхтарі,
мовчать порожні манекени,
лапатим листям платять клени
їдкій імлі борги старі_
>
спіралі, петлі та вузли -
цих траєкторій візерунки_
щезають за кути – лаштунки,
спікає грим нектар сльози_
>
блукає лабіринтом дим
пливе відлуння крику щастя,
мить луснула_ не озирайся_
стовпом заклякнеш соляним_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.10.2019
автор: Ки Ба 1