«Блокпост останній нині в Золотому», –
«Нацкорпус» чітко й твердо заявив.
Ці добровольці, в чім стояли, з дому
Край рятувать помчали. Біль здавив:
Між ворогом і ними – кілометри,
Короткі, як осінній сірий день.
«Навіть якщо нам доведеться вмерти,
Ми звідси все одно не відійдем.
За нами – наша мати Україна
І недарма блокпост цей «Золоте».
Не гнуться наші більше вже коліна
І слово наше теж для нас святе».
Вони стоять. Тверді і… безгарматні.
Їх командир – небесний батальйон.
Не розпиваються чаї тут ароматні,
Немає страху втрапити в полон.
Вклоняюсь добровольцям я низенько
І вірю, буде втриманий форпост,
Саме такі рятують нашу неньку.
Зробити маю в фейсбуці репост.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850723
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2019
автор: Ганна Верес