Летять у небі журавлі-
прошу,візьміть мене з собю.
Я знаю в розпачі ви всі,
та я кричу-візьміть на волю.
Візьміть на волю з суєти-
бо починаю щось не розуміти.
Як далі жити,куди мені іти,
а головне-чому в брехню так вірять діти.
Розчарувань і сумнівів багато,
та хочеться так легкості в душі.
Щоб кожен день був наче свято,
і святкували свято це-геть всі.
Летіти по життю наче по небу-
відчувши холод відлітать в теплі краї.
І щоб душевну і тілесну всю потребу,
задовільнити правдою і без брехні.
Тож милі журавлі- навчіть літати,
допоможіть відчути легкість на душі.
І що живу-у всьому відчувати,
як птах літає в небі,щоб так літати по житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850261
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Бабич