Колись давно, в оті часи
Мені циганка ворожила,
А була дивної краси
Я руку їй позолотила
Стояв чудовий, гожий день
Краса торкала всі округи,
Багато було див-ідей
До нас доносилися звуки
Хвилина швидко так пройшла,
Хотіла швидше все скінчити
Та юна зовсім я була.
Тому не знала,як вчинити?
Вже не могла зовсім чекати
А думка правильна не йшла
І ось насмілилась сказати:
"Що поворожу Вам і я"
Вона словам так здивувалась,
Сказавши з сміхом, що мала,
А я тихенько намагалась
Їй розповісти про життя
В житті у Вашім невгамовнім
Подія станеться одна,
Хоч Ви красива, правда, зовні
Та хитра вдача в Вас така
Колись зустрінеться сміливець,
Обірве нитку жадоби,
Хоч я зовсім і не провидець
Та сльози проллєте і Ви
Вона зі злоби посиніла
І очі кидали вогні,
А я корила, що зустріла
Жахливий слід, лишив в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик