Усі все знають і всі всюди були,
всіх слухаючи освідоммлюєш це ти.
За що розмову ти не заведеш-
не так то треба,не так все і не туди ідеш.
Від розпачу поникне твоя голова,
пропадає мрія і зникнуть десь слова.
Думками мрієш хоч боїшся щось сказати,
щоб помилки свої "бувалі" їм не показати.
Але знайшовся між всіма розумний чоловік,
який пораду дав і просто допоміг.
Сказав мені такі прості слова-
не слухай,роби по своєму як підказує душа.
І я пішов без роздумів -до цілі,
і не повірю зробив у всьому рухи умілі.
І не повірити що ті всі мені сказали-
ти нас послухав,ми так усе тобі й казали.
Від подиву аж волоси на голові струсив-
та як це так,я все по своєму зробив.
Але угамувався і махнув на все рукою-
хай буде так, "бувалих" я не переспорю.
Тепер коли я маю плани,чи якісь там мрії,
я сам все "обмірковую" і сам іду до цілі.
Хоч порадники й тепер поради дають й поради мають-
я зрозумів вони в житті артисти і "бувалих" грають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849925
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2019
автор: Бабич