Далеке небо заховали хмари,
Нависли, сірі, сипали дощем…
Вчорашнє літо стало, мов примара,
Сховавшись під промоклим осені плащем.
Дерева радо наставляли руки
До золота із осені скарбів.
Між мною й літом місяці розлуки,
Й морозні ранки перших холодів.
Вже павуки сплели для баби літо,
Вже ніч, мов злодійка, щоразу краде день,
Вже у садах зелені фарби змито,
І все частіше руки до кишень…
Мине і осінь, у кожух зимовий -
Ще трохи – заховаються хатИ…
Зима стече струмками по діброві,
Весна в садкові буде знов цвісти…
І знову літо буде дозрівати,
Цвістиме, сипатиме грозові дощі..
Та це, вчорашнє, лишиться чекати
Майбутнє літо в мокрому плащі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849886
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2019
автор: Волинянка