МОГИЛА
Осінь, степами вже осінь!
Ніби на душу лягла.
І та висока могила
Знову в квітках розцвіла.
Нате крилами хитає.
Вітер квітки степові
Чи то там сокіл злітає
Чи то здається мені?
Стоїть в задумі могила
Мовби кого вигляда
Маревом тануть повз неї
Сиві старезні літа
Вже колискова зіркова
Ніжно її сповива
-Ой, Заридала могила.
Де ж ті соколи .. нема.
Анфіса Букреєва-Стефко 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849605
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)