Де небо синє і білі,білі хмари,
високі гори де стіною стали.
І сріблом річки по зворах течуть,
всьому живому життя дають.
Це край мій рідний,це моя земля,
вона в душі - вона одна така.
Буком і садом всюди зеленіє,
ну а по схилах, полонинський вітер віє.
І білі хмари в небі красу цю-домалювали,
героями віршів або пейзажів стали.
Хоч біля річки хоч в зеленій полонині,
красою краю люди всі заворожині.
Село любе чи місто що завжди бурлить,
тягне до себе і завжди чимось манить.
Хоч і не завжди звертаєш увагу на цю красу,
а все тому,що звик-бо я у цій красі живу.
Такий мій край,таке все в ньому чарівне-
небо,земля,річки і населення що тут живе.
Бо це мій край це Закарпаття-ось таке,
це край,що Едельвейсом пахне і цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849372
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Бабич