На столі моєму – купа олівців...
Намалюю тіло , а на нім синці.
Це синці від болю , мороку ночей,
А обличчя буде зовсім без очей.
Ні! Не буде плоті , буде тільки прах.
Я молю тебе зупинити страх.
Настраждалась вдосталь , більше нежива.
І в душі моїй лиш пусті слова...
Прошу припинити моє небуття .
Так! Я хочу жити . Дай мені життя.
Не покинь , благаю, в чорній темені,
Тебе заклинаю – руку дай мені...
На столі моєму – купа олівців.
Намалюю тіло , тільки без синців.
Калинові губи , очі зелен-квіт,
Він загоїв рани і дарує світ.
25.02.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8492
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.11.2005
автор: Vilna