Летить земля між зоряних світів
По випробуванім і звичнім колу,
І тільки ми і ті, і вже не ті,
Проходимо свою життєву школу
Від того дня, коли прийшли у світ,
Й до фінішу, коли його лишаєм,
Виконуючи Божий заповіт,
Все терпимо. Але й цьому ж межа є.
Терпіння теж у кожного своє:
Хтось у ярмі свою стежину топче
І, мов павук, мереживо снує,
Не нарікаючи на долю, слово Отче.
А інший устремління інші ма’ –
Не хоче вік вівцею він прожити,
Покірності у нім також катма:
Сам хоче сіять і збирати жито
На тій землі, що Бог йому вручив,
Бажає насолоду власну мати,
І може, і шаблонно це звучить:
Свою синицю у руках тримати.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847792
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Ганна Верес