Корівки мукали на хвермі.
Десь молотив локомотив.
Рядки складалися кошерні.
Дзюрчало молоко мотив.
Білизна, вкинута у жлукто,
вже умлівала у золі.
Я ж, кухоль вижлуктивши хутко,
мрійливо хрумав базилік.
Голубив п'яти ніжний легіт,
мов трон з короною – круля.
І парубочий щирий регіт
до смерку белебнем кружляв.
У квіти скеля вбралась пишно,
немов дівча на виданні.
Я ж не боржомі п'ю, а пижмо.
Милуюсь степом, мов Далі.
Хтось тільки мріє ще про лялю.
Когось цей світ помолотив.
На вітрі крила розправляю, –
лечу, допоки молодий.
Я – від Канади до Китаю
Я єсть народ, що сіє цвіт.
Мов циган сонечком, хитаю,
кручу на прутні цілий світ.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847741
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Олександр Обрій