Молюся Богу у ікони,
а у голові якісь думки.
Думками я долаю гори,
і мандрую хоч куди.
Слова молитви промовляю,
та не відчуваю,що кажу.
На память я молитву знаю-
але не дякую а все прошу.
Ось я згадав,що я молюся,
і за думки себе сварю.
Ще до ікони притулюся,
і тихо,тихо так скажу.
Помилуй Боже грішну душу,
прости мені,що я творю.
Не дай душі пійти на муки,
спаси,помилуй-я прошу.
І знову помолюся у ікони,
і знову в голові нові думки.
Я сам собі придумую погрози,
щоб душею відчувати молитви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847538
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2019
автор: Бабич