Я гадала, що ніколи,
Не ходитиму до школи,
Люблю вранці повалятись,
В ліжку з лялькою погратись.
Щось розбила мене заздрість,
Невзначай уздріла радість,
На очах у всіх маляток,
В хлопців усмішку й в дівчаток.
Такі гарні і красиві,
Мені видалось щасливі,
Тож такою хтіла стати,
Теж до школи завітати.
От тепер я втіху маю,
Йду й багато чого взнаю,
Хоч надворі нині осінь,
Заплітаю вміло коси.
В мене бантики яскраві,
У матусі очі славні,
Вона тішиться, щаслива,
Каже дівчинка вродлива.
Тож неуком не зростаю,
Я до школи поспішаю,
Краще всіх буду навчатись,
Всі науки пізнавати!
Вересень 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2019
автор: Ніна Незламна