Перед тобою друже розпростерся світ-
не треба плачу і не потрібно сліз.
Ти в школу йдеш у перший клас-
я був такий в середені теж був страх.
Але ти подивися-хто стоїть,
хто поведе тебе пізнати невідомий світ.
Це вчителька твоя-товариш новий твій,
послухай що говорить і їй ти вір.
Вона тебе научить всім наукам-
хоч,щоб все знати треба пройтись по по мукам.
Ти зрозумієш це коли вже підростеш,
коли те чого навчили,для життя візьмеш.
Ну а тепер крокуй юначе у життя-
і хай поводиром твоїм буде учителька твоя.
Учись наукам пізнавай цей мудрий світ-
перд тобою самий важливий життя твоєго рік.
Мале сердечко зі страху аж гуде,
але не бійся все краще ніж очікуєш буде.
Цей час згадаєш з посмішкою і не раз,
а ще згадаєш на випускному,як вручать атестат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847344
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Бабич