Соняшник в Калину закохався,
і кожен день до неї блище нахилявся.
Свої листочки до Калини простягав,
немов Калину ніжно,ніжно обнімав.
Вітер як музикант мелодію все грав,
а Соняшник під ці мелодії все танцював.
А Калина уваги на нього незвертала,
і свої квіточки подалі відвертала.
І наче сміючись схилилася на тин-
вона Калина а Соняшник,ну хто є він.
Вона красою полонила весь огород,
а ще нею любується живий народ.
Та ягідки Калини дозрівши всі почервоніли,
з всієї округи птахи всі прилетіли і плоди обїли.
Палке кохання не прийняла горда Калина,
і гординею своєю себе і соняшник убила.
А були б разом у коханні танцювали,
одне від одного пташок всіх відганяли.
Вітер музика,мелодію свою їм грав,
він Дощик та Прохладу на коханих наганяв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847133
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: Бабич