Жили - були два Льоні,
Шведун і Ємельянов...
Та хлопчиків не стало,
Життя їх обірвалось...
Вони були маленькі,
Цікаві і гарненькі,
Тихенько грались у дворі,
У сонячній гарній порі...
Ніщо біди не віщувало,
Хоч рідко так в селі бувало...
Та кат у двір отой зайшов,
Невинних вбив і геть пішов...
Село принишкло з того горя,
Чорною стала людей доля...
Вже не жили, а животіли,
А ті заброди гелготіли...
Ходили попід ха'тами
З важкими автоматами,
Чобітьми двері відкривали,
"Млеко" і яйця вимагали...
Чорними стали дні і ночі,
Пекло внутрі, боліли очі,
Не лиш надіялись і ждали,
Спать окупантам не давали...
Були сміливці у селі,
Ще не дорослі й немалі,
Ночами хлопчаки не спали,
Чужинські склади підривали...
А ті ще більше сатаніли,
Садки і хати їх палили,
Молодь вивозили у рабство,
В рази зростало їх нахабство...
Чужинці час свій не втрачали,-
Палили, били, убивали...
Та всі в селі вже відчували,
Що все змінитись ось-ось мало...
І хоч важкі були дороги,
Село діждалось перемоги,
Вже ждав селян великий труд,
В вухах дзвеніло: "Гітлер капут!"
Раділи всі дорослі й діти,
Усе цвіло і люди, й квіти...
У вересневий диво-день,
Лились мелодії пісень...
Ждала людей важка робота,
Земля чекала хлібороба,
Поля засіяли зерном,
З теплом, надією й добром!..
Всі українці - хлібороби,
Відсутні серед них нероби,
Землю свою вміють плекати,
Як і країну захищати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847043
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 03.09.2019
автор: геометрія