Спокуса

Тебе  як  око  спокушає,
Ти  став  заручник  хтивих  мрій,
Що  у  пшениці  проростає
Мов  кукіль  є  світогляд  твій.
Вона  красива,  неймовірна.
Немов  би  квітка  для  очей.
Струнка,  тендітна  і  чарівна,
Затьмарить  будь  що  із  речей.
Ти  так  натхненно  забажаєш
Усю  природу  що  там  є,
Що  ніби  все  життя  шукаєш.
Вона  до  тебе  заграє.
І  намір  лиш  побудуватись,
Постать  сильнішим,  прорости
Добірним  плодом  духа  статись,
Знайти  приємності  й  нести.
На  смак  чужа,  бур'ян  основа,
Твій  плід  що  в  зернах  був  пітьми,
І  світло  слів  у  тіні  слова,
Що  стали  хтивостей  дітьми.
Картина  бУла  надприємна,
Але  не  автором  ти  був.
Й  не  тОбі  писана,  даремна...
Прийшов,  побачив  і  забув!
Тебе  твоє  саме  пізнає,
Знайде,  захопить,  звабить  Рай.
Не  оком  зрій  що  спокушає,
А  серцем  скарб  свій  відчувай.

Олег  Купрієнко  (с)  27.01.2014р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846984
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2019
автор: Олег Купрієнко