На межі місяць трави у сріблі купає,
А там за межею чудова серпнева пора.
Там за межею вже літо у вічність ступає,
А в росах серпневих гаситься літня жара.
Буде диво сьогодні небачене досі,
Ще довго потім шепотітиме травами ніч.
Дві рідні сестри, пізнє літо і рання осінь,
Знов зустрінуться вдвох, довірливо, віч на віч
Говоритимуть довго, до самого ранку,
Порадіють тому що стежини переплелись
І попрощаються потім, уже на світанку
Залишиться осінь, літо полине у вись.
Ми з тобою у двох як те літо і осінь,
Ми любили, тільки разом не були ніколи.
Пізнім цвітом обоє може квітнемо й досі,
Ми обоє тепер висихаюче поле.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846831
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський