Ну і красиве Закарпаття наше-
чим вище в гори,тим і краще.
Ліси і гори,річки і полонини,
красу таку в моєму краї сотворили.
Я кожен раз дивуюся тобою краю-
хоч тут родився і живу і добре тебе знаю.
Хоч рідко на городах соняшник побачиш,
це Батьківщина наша-гордо ми всі скажем.
Кудиб не мандрував я за життя,
та у душі була завжди рідна земля.
Що бачиш і чого торкається рука-
від цього краю Закрпатського співає так душа.
Тут в горах мелодія аж виривається з душі,
тому люди співають,хоч в радісті,хоч у біді.
Гоцульська коломийка й музик чарівна гра,
їх в горах народила чарівна ця земля.
І хай говорить хто,що забажає-
бо краю кращого не було і немає.
Срібна Земля-цей край назвали люди,
бо красотою чарував і чарувати завжди буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846395
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2019
автор: Бабич