Вже осінь стукає у вікно,
опавшими листочками оріха.
На дворі дощ-сиро й мокро,
і тільки в згадках теплі дні від літа.
Буває балує у день тепло,
і фруктами до себе садочок закликає.
На огороді овочів повно,
і вітер соняшником колихає.
А хочется і далі ніжного тепла,
що зігріває тіло й душу.
Щоб у душі й на дворі була пора,
де сонечко панує і я тягну до нього руку.
Щоб пчоли на соняшнику теж сиділи,
й на річці чути крик дітей.
Але я бачу літні дні вже пролитіли,
і осінь стукає,чим може до вікон і дверей.
Нічого незмінити-це все дано так з неба,
листочки опадають і дощик гомонить.
А людям потепліше одітися вже треба,
бо тут людині не під силу щось змінить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846343
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Бабич