Не стогни, що жить тобі сутужно.
Бачить Бог усенький світ згори.
Бо щодня до тебе лізе в гузно
з милом ворог, що його зварив.
Ти ж – купив. З москви чи з петербурга.
Ворог лізе з пастою в твій рот.
В мозку – вже давно «Вєчєрній Урґант».
Не жалійся, взятий в оборот.
Краще б ти собі подалі йшов десь.
Бо війна на Сході – не твоя.
Пальці пхне ворожий «Хед енд шолдерс»,
чуба дурить запахом троянд.
Краще б ти з гори котився лунко,
а не лив солоні ручаї.
Ворог – не на Сході, а у шлунку.
Там, де тульський пряник причаївсь.
Краще б ця земля тебе гонила,
лопала на п’ятах мозолі.
Тим, хто ще задарма (с)хоче мила,
видасться дорожчим вазелін!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846316
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Олександр Обрій