І поєдналося небесне із земним.
О! Це не дим і не туман,
Що за дурман?
Дурманять голову слова твої,
Та серце не заговориш, ні!
Не запали в душу ті слова твої.
Серце на сторожі почуттів стоїть.
По дорогах Божих,
Людоньки, ходіть!
І поєдналося небесне із земним.
Слова твої мов дим
Розвіялися, щезли вмить.
Лиш почуттями будем жить.
І живемо.
За покликом серця йдемо.
А воно закликає любитися,
По-іншому воно
Не вміє битися.
І вистукує у серці любов.
Агов! І вже слово твоє
Знов тривожить серце моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846291
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: яся