Дякую еМПешній лаврській владі!*
Щоку борознить скупа сльоза.
"Що це?" – "Кбачковиє аладьї." –
сухо повариха відріза
в набожній привітливій харчевні
із презирством дружнім на лиці.
Марно... Все ж вишукує знічев'я
око рідні серцеві млинці.
"Ґречність", що не снилася й Елладі.
В битві за експансію культур
перші – "кбачковиє аладьї" –
лаврсько-московська от-кутюр.**
В сни мені являється в халаті
"добра" повариха і вони –
грізні "кбачковиє аладьї".
В тім немає їхньої вини...
Мало що насниться ще галайді.***
Та й життя його – химерний сон,
де з "млинцями" схрещують "аладьї".
Чуєш? – Торжествує Мендельсон.
Бачиш? – Наче рідкісний паладій,
ніби різнобарвне муліне
поглядами хижими "аладьї"
гамцяють по-варварськи мене.
© Сашко Обрій.
* мається на увазі Києво-Печерська лавра, окупована нині мацковскім патлопархатом (УПЦ МП).
** в перекладі з фр. - "висока мода".
*** бездомна, зубожіла людина,
яка не має постійного місця проживання,
сталого заняття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846103
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Олександр Обрій