Багрянцем ніжно зайнявся небокрай,
Помітно зорі, сяють вечорові,
Кохана йдем, у храм світла й любові,
Нас ясний місяць, поведе в дивний рай.
Зігріє душу, стежка барвінкова,
Хоч десь і небо крають громовиці,
Твій ніжний погляд й звабливі зіниці,
Неначе пісня - мами колискова.
Твої обійми - сонячне проміння,
На душі спокій, тікають печалі,
Нам ніч розсипле, пелюсткові чари,
Веде у казку, розвіє сумління.
А соловейко, нам пісню щебече,
Ніжне торкання, п`янкі поцілунки,
Солод спокуси, привороту трунки,
За всіх на світі, мені ти дорожче.
Сховала тайну зіронька ранкова,
Ми у обіймах, у чудному раю,
Слова ласкаві, шепочу «кохаю»,
У храм любові, до себе украду.
06.08.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2019
автор: Ніна Незламна