У тебе краю мій я вірю,
тобою краю мій живу.
І від народження таку ось віру,
в душі своїй через роки несу.
Хтось скаже тихо-то все гра,
а хтось підтримає як може.
Але мій краю-ти в душі,
і ні на,що це відчуття не схоже.
Хай говорять,хай шепочуть,
а ти сіяй як квітка-Закарпаття.
Ліси ростуть,річки біжать,
бо Закарпаття-це край щастя.
Давай піднімемо бокал-
вина чи коньяку гірського.
Бо це дано усе від Бога нам,
немає Закарпаття,більш такого.
Воно є наше,воно у горах розцвіло,
природою,добробутом й красою.
В гоцульських душах джерело воно,
яке з середини б*є - вірою і чесністю людською.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845152
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2019
автор: Бабич